Мальовниче містечко Хорол

        Хорол є одним із районих центрів Полтавської області, охоплює територію 0.745 тис.га, 0.007 тис.кв.км. Його населяють 14,643 тис. осіб (із середньою щільністю населення (осіб/кв.км) 1965.500). Датою заснування міста вважається 1083 рік, 1648 року Хорол отримав статус сотенного містечка Миргородського полку, а 1782 року воно почало іменуватися повітовим містом.

        Відстань від Хоролу до обласного центру Полтави залізницею складає 146 км, а шосейними шляхами 111км. Найближча залізнична станція знаходиться за 8 км від міста. На північ від нього пролягає автодорога Київ-Харків.

        Містечко виросло на правому березі річки Хорол.

        Хорол називають літописним містом та одним із найдревніших на Полтавщині. Свою назву воно отримало однойменної річки Хорол, що в буквальному розумінні означає «швидкий». Перша згадка про Хорол знайдена у духовній книзі Володимира Мономаха 1083р. Місто було свідком кривавих сутичок слов'ян з кочівниками 1107, 1111, 1185, 1215 рр. Під час монголо-татарської навали Хорол, як і всі поселення Переяславщини, Київщини, було зруйновано. Після повалення навали землі Хорольщини 1362 року потрапили під владу Великого князівства Литовського.

        Хорольська фортеця виникла на поч. 17 ст. Була розташована на мисоподібному пагорбі правого берега р. Хоролу, при впаданні в неї струмка Лагодина. Обриси фортеці наближалися до трикутника. У 17 ст. – 1 пол. 18 ст. укріплення складалися із земляного валу, рову, огорожі та дерев’яних башт. Загальна довжина укріплень сягала 80 сажень. У 2-й пол. 18 ст. Хорольська фортеця занепала.

        Відродження Хоролу починається з кінця 16 століття. Після укладення Люблінської унії 1569 року хорольські землі перейшли до складу Речі Посполитої. По інвентарю 1647 року порівняно великим поселенням цієї пори позначається місто Хорол - 1279 господарств. Позначено місто вперше на карті французького інженера Г. Боплана поряд з іншими великими поселеннями Лівобережжя першої половини 16 століття.

        З 1648 року Хорол - сотенне містечко Миргородського полку і залишалося з таким статусом аж до ліквідації гетьманства у 1764 р. Хорольська сотня Миргородського полку брала участь у боях 1648-1654 р. у війську Богдана Хмельницького під Корсунем, Зборовом, Львовом, Замостям, Пилявцями, Берестечком. У 1709 році Хорольська сотня Миргородського полку відстоювала свої права у Полтавській битві на боці московського царя Петра.

        Після ліквідації козацького устрою в Україні за Указом Катерини 2 від 16 вересня 1781 року з 9 січня 1782 року відкрито Київське намісництво у складі 18 повітів. Хорол стає повітовим містом відкритого Хорольського повіту.

        Герб дарований у 1782 року від її імператорської величності: на червоному полі стріла і шабля, перехрещені вниз гострими кінцями. 1802 році Хорол увійшов до новоствореної Полтавської губернії і залишився повітовим містом. У 1802 році його площа дорівнювала 442 десятинам і у ньому було 3583 жителів. На опорному плані Хорола 1805 року позначено розташування фортеці на місці при впаданні р. Лагодинка в ріку Хорол. Площа фортеці 25 га.

        Воєнні дії 1812 року на Хорольщині не велися. Лише І. П. Котляревським формувався 5-й козачий полк.

        У період революції 1905-1907 років у Хоролі відбувалися мітинги і демонстрації. У 1916-1917 роках у Хоролі був розквартирований 8-ий уральський козачий полк. У ньому служив лікарем Володимир Павлович Бірюков, який був організатором Хорольського народного наукового музею у 1917 році. Вже в перших числах квітня 1917 року у Хоролі виникла Рада робітничих депутатів. У середині серпня 1920 року Хорол і 18 його волостей увійшли до складу новоствореної Кременчуцької губернії, яка наприкінці 1922 року була розформована.

        У розгортанні всеосяжної сталінської колективізації відзначився з'їзд рад Хорольщини, що відбувся у квітні 1929 року. Значну роль у підготовці механізаторських кадрів відіграв сільськогосподарський технікум, у якому на початку 1930 року налічувалося до 500 учнів переважно із села. У 1932-1933 роках на Україні, в тому числі і на Хорольщині, був штучно створений небувалий голод. Особливо загрозливих розмірів голод набув навесні та на початку літа 1933 року. Даних про кількість померлих від голодомору 1932-33 років по Хоролу немає. Лише силами ентузіастів вдалося зібрати розрізнені дані по місту та по деяких селах Хорольщини. Всередині 30-х років сталінські репресії зачепили багатьох людей, як мешканців Хорола, так і вихідців краю.

        Значною подією для міста було створення у грудні 1939 року механічного заводу, який повинен був виготовляти запасні частини для обладнання текстильної промисловості. З 22 вересня 1937 року Хорол знову увійшов до новоствореної Полтавської області. З цього року більше ніяких змін щодо приналежності Хоролу і району до інших областей чи утворень не було.

        Хорол і район окуповано німецько-фашистськими військами з 13 вересня 1941 року до 18-23 вересня 1943 року. У жовтні 1941 року близько 460 жителів єврейської національності: старих, жінок і дітей фашисти розстріляли за містом. У Хоролі на території цегельного заводу, елеватора і нафтобази у вересні 1941 року фашисти влаштували табір військовополонених «Хорольська яма». Там були особливо тяжкі умови утримання в'язнів . Тільки з 22 вересня 1941 року по 1 травня 1942 року за німецькою статистикою в таборі загинуло 37650 чоловік. Точних даних про кількість загиблих у Хорольській ямі немає, але вважається, що близько 91 тисячі. Хорол визволено за офіційними даними 19 вересня 1943 року 3-м гвардійським механізованим корпусом Воронезького фронту.

        З 1965 року відбулися нові зміни адміністративно-територіального поділу і Хорол знову став районним центром у нинішніх межах. У 60-80- ті роки велася широка розбудова міста. 1967 року було створено міжколгоспну шляхову будівельну організацію, яка мала здійснювати будівництво і ремонт шляхів. На середину 1968 року було здано в експлуатацію триповерховий будинок зв'язку. З 30 червня 1972 року став випускати першу продукцію молоко-консервний комбінат дитячих продуктів. В 1977 році до міста Хорола проклали газопровід, розпочалася газифікація житлових будинків.

        22 сепня 1981 року у місті відкрили новий гастроном у новозбудованому 5-ти поверховому будинку. 1982 року здано в експлуатацію приміщення міської середньої школи №2 по вулиці Леніна на 1176 учнівських місць. 1983 року хорольці урочисто відзначили 900-річчя міста. З 26 квітня 1986 року багато хорольців брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції. У 1990 році у дубовому гаю завершено будівництво меморіалу «Хорольська яма».

        На кінець 80-х років у Хоролі була найбільш розвинена харчова індустрія. На Полтавщині широковідомі підприємства: молоко-консервний комбінат дитячих продуктів, завод продовольчих товарів «Нектар», плодоовочеконсервний завод, механічна пекарня. Хорольці підтримали Акт проголошення незалежності України на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. На початку 90-х років збудовано кілька багатоповерхових житлових будинків, проведено реконструкцію механічного заводу, розпочато реконструкцію молоко-консервного комбінату. Незважаючи на економічні труднощі добре працюють ВАТ «Хорольський механічний завод», ВАТ « Хорольський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів», ВАТ «Хорольська механічна пекарня» та інші підприємства.

        У місті в середині 90-х років збудовано Бюро працевлаштування населення. Сьогодні місто продовжує розвиватися, оновлюватися. Турбота про економіку, культуру, спорт, освіту, охорону здоров'я і красу міста завжди у пошані хорольців.

        Серед відомих людей у Хоролі слід назвати Миколу Андрійовича Цертелєва (Церетелі), відомого українського та російського етнографа і фольклориста. Широко відоме в Україні ім'я Левка Івановича Боровиковського (1806-1889) поета, байкаря, фольклориста, етнографа. Він народився в селі Мелюшки, де і похований. Навчався в місті Хоролі і проживав тут на схилі літ певний час. Також у Хоролі народився письменник Олесь Ульяненко. Хорольську землю відвідували у свій час великий російський поет О. С. Пушкін, а також великий український поет Т. Г. Шевченко.

        За подвиги на фронтах Великої Вітчизняної війни 5 жителів Хорольщини отримали звання Героя Радянського Союзу, серед них мешканець Хорола Леуцький Микола Панасович, іменем якого названа одна із вулиць міста. Два жителі Хорольщини стали повними кавалерами ордена Слави.


       
За надану інформацію дякуємо Вільній енциклопедії , а також сайту Верховної Ради України.



Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/Хорол_(місто)
Категорія: Про Хорол | Додав: Sirius (26.06.2010) Переглядів:2409 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]



Онлайн: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Хто був на сайті сьогодні




Використання матеріалів дозволяється при посиланні на horol.info
© Майструк Є. 2010 - 2019